Я безпорадністю прикрию свої плечі
І льодом буду в тебе на щоці
Ти розумів незрозумілі речі
Які мені приснились уночі

Незрозумілі речі,
Ті що говорила
Коли ми залишалися одні
І ними я тебе запропастила
Скуйовдила свої всі юні дні

Нехай пора прощання не настане
Самотністю вже нагодована я вкрай
І зорепадом наче як востаннє
Прихилиться переді мною рай.

автор: Mirami Farela

Меню