Я безпорадністю прикрию свої плечі
І льодом буду в тебе на щоці
Ти розумів незрозумілі речі
Які мені приснились уночі
Незрозумілі речі,
Ті що говорила
Коли ми залишалися одні
І ними я тебе запропастила
Скуйовдила свої всі юні дні
Нехай пора прощання не настане
Самотністю вже нагодована я вкрай
І зорепадом наче як востаннє
Прихилиться переді мною рай.
автор: Mirami Farela