Нема кому молитись взагалі..

Не втриматись на обрії дахів,
не стати лиш останнім і безсилим…
Не цю мету в нейронах я завів,
я лиш просив не стати тут безкрилим.

Нема кому молитись взагалі,
спопсовані і ангели й титани.
Наш погляд впав із неба до землі,
то чи тепер вся містика – вольфрами?

Підкорені, вдоволені тепер
всі маси егоїзмів і податків.
Зберіть свій світ і сконцентруйтесь, сер,
бо наша ера – ламп і ера статків.