Не один

З часом я покину місто і огляну Європу,
не буду боятися стати зайвим у книгах відомих людей,
бо побудую власну незабутню на смак історію,
де відчуватиму щирість твоїх незабутніх ночей.

Прийде день порахую усі теплі словом моменти,
перегляну світлини, твоєї – моєї Весни.
Вивчу майже напам’ять недописані пальцем сонети,
по самотньому склі, у місцині де сховані сни.
Прийде ніч пригадаю де ми зберігали надію,
де гортали книжки й подарований долею час.
Усміхнусь, повернусь, власним серцем у тебе я вірю,
говорила мені, коли думкою думав про нас.

З часом я покину Європу і повернусь у місто,
не буду залишатися один, дочекаюсь я серцем весни,
лід у грудях розтане, вірш наповниться сонячним змістом,
я напишу що ти, досі твориш зі мною мости.

Що об’єднують нас, віру, тишу і небом наповнений час..