за десять восьма чи за десять сьома
знадвору чутно голоси дитячі
і сніг перестає і вже по всьому
а ти не бачиш
а ти й себе не впізнаєш спросоння
і знищуєш у пам’яті квапливо
і віхолу вчорашню і долоню
на ліжку зліва
а потім загуде вода у крані
настане день і місто вийде з коми
лиш з’явиться на чорному екрані
знайомий номер
візьмеш чи ні – почує не почує
урешті-решт яка кому різниця
але ім’я що вимовлене всує
нехай святиться
автор: Наталя Пасічник
