Чого ти чекаєш? – іди
Крізь зливу пам’яті простуй
Не звертай увагу на сліди
Із рваним подихом – крокуй!
Ось серце під ногами – розчави
Уваги не звертай на сльози…
Не повертайся більш сюди –
Не вигребеш з багнюки роси!
Тобі ж так легко по життю,
Надінь свою чергову маску
Не замінюй щастя люттю
Придумай нову окраску.
Ти знаєш, я справді кохала
Десь щастя присмерті у грудях.
Хто хтів іти – я відпускала,
Розчаровуючись в людях.
Думаєш, роздиратиму груди?
Падатиму на коліна?
Котися чортові в зуби!
Я тепер вільна людина!
автор: Нaстуся Бондар