Наші бажання

Миттю тебе побачив у реалії,
запалали вогники блакиті,
забулись принципи моралі,
думки відкрились скриті.

І я як вперше закохалась
в малинові тонкі вуста,
в пориві моє серце рвалось
і закричало твоя неспроста…

Життєво лину я в твої обійми,
твоя краса закралась в душу,
і серцем я уже не вільний,
спокій втратив свою тишу.

І в мене лиш одне в думках,
по швидше б тобою огорнутись,
зірвавши кайданки на руках,
від ніжності твоєї захлиснутись.

Тобі ранковим сонцем стану,
зігрію в кожну мить нашої ходи,
у бажання серцем своїм гляну,
навіки буду джерелом води…