Надя Ковалюк – Так буває…Кому яке діло…

Присвячується українським жінкам-заробітчанкам

Так буває…Кому яке діло,
Що на небі всі зорі – чужі,
Що хворіє частіше не тіло,
А частина твоєї душі?

Хтось зігріється в рідних долонях:
Не важливо,хто саме – не ти,
Бо тебе розділяють кордони,
Мов колючі тюремні дроти.

Ти несеш у руках цю спокуту
Між далеких чужих берегів,
Неможливо на хвильку забути
Цей,тебе поглинаючий біль.

Відлітають у вирій лелеки:
В їхніх тінях ти бачиш себе.
Ти – далеко…Занадто далеко,
Щоб прийняти чуже за своє.

Люди-судді казатимуть:”Винна!”
Та цьогО не відчує ніхто,
Що платитимеш ти не грошима,
А частинками серця свого.

Бо сказати воно не уміє
І говорить так часто слізьми,
Що хворієш ти зовсім не тілом,
Ти хворієш своїми дітьми…

автор: Надя Ковалюк

Надя Ковалюк