Розірви всі нитки і вузли,
Що пов’язують нас із тобою.
Наче свічку вночі, загаси
Те проміння, що зветься любов’ю.
Промайни, наче потяг вночі,
Переплутай до мене маршрути,
Розчинись у вечірній імлі,
Бо не хочу про тебе і чути.
І забудь, що я в тебе була,
Поклади свою пам’ять за грати,
А на серце – табличку “чужа”…
Бо не хочу про тебе і знати.
Прорахуй кожен крок наперед,
Щоб не стріти мене у дорозі,
Відпусти із гріховних тенет,
Бо не можу, не хочу, не в змозі.
Я для тебе не мед,а полин,
І шипи я твої, а не квіти.
Хочеш – видумай ще сто причин…
Бо не можу тебе не любити.
автор: Надя Ковалюк
