Надя Ковалюк – Ну от і все…

Ну от і все…подай-но запальничку.
І з спогадів зроби мені коктейль.
Любов до тебе – жевріє як свічка.
Вона святкує свій останній день…

То скиглить, то несамовито б’ється
Як в клітці птах, що зроду не літав…
Ти так уміло доторкнувся серця,
І так недбало душу розтоптав…

Згубились наші мрії веселкові…
Вино кохання випилось до дна…
І небо переділено надвоє,
І навпіл переділена земля…

Ми наче близько, але так далеко.
Ми наче рідні, та такі чужі.
В моєму небі – ти чужий лелека
І ти чужа синиця – у руці…

Ну от і все…подай-но запальничку,
Бо я підпалю навіть від зірок
Любов до тебе, цю шкідливу звичку,
Отруйнішу за сотні цигарок.

Нехай згорить,як та зоря уранці,
Як свічка, що була мов оберіг.
Бо в серці – ще відбитки твоїх пальців,
А на душі – відбитки твоїх ніг.

автор: Надя Ковалюк