Душа моя! Відкрийся і скажи:
чому всі карти сплутались в колоді?
Кудись поділись всі мої тузи…
А злодій час гуляє на свободі,
безжально забираючи роки.
Де взяти стільки мудрості і сил?
Черпнути з неба те велике вміння:
прожити так, щоб не обпікши крил,
впізнати порятунок і спасіння
для тонучих у морі сліз, вітрил.
Чи правда та на світі ще живе:
втрачаючи, завждИ знаходиш більше?
Якщо я щось знайшла – то лиш себе
у передзвоні стоголосих вІршів,
які так ревно серце береже.
Якщо слова – всього лишень вода,
то на шляху вона каміння рушить.
Якщо поміж рядків ти ще жива
й зігріти можеш хоч одну ще душу –
то я живу в цім світі не дарма…
То зберегти тебе я просто мушу…
автор: Надя Ковалюк
