Прийшов..так стрімко. Так невимушено…
Як перший сніг – прозоро…уночі…
З”явився посмішкою – трохи вимученою,
Але з родзинками, що сиплять в калачі.
..Тихенько так, навшпиньки, трепетно…
Мов легкий дощ, який додому не жене…
Поніжив – і дитячим лепетом,
І свіжістю, як на полотнах у Моне.
Через кватирку залетів південним вітром…
…Як божевільний, що не знає каяття…
Ввірвався нотами, які втекли з пюпітру…
…Як Новий рік…прийшов…В моє життя!
автор: Мирослава Черній
