Міль – затуляю руками і пальцями очі – я псина

  1. Поезія
  2. Живі Вірші
  3. Міль – затуляю руками і пальцями очі – я псина

затуляю руками і пальцями очі – я псина
загортаюсь між вітрові складки. глина,
із якої ліпила, вже висохла – непридатна
я не можу\не вмію\ні на що не здатна.

мої глиняні пальці вже сиплються по дорозі
я в тривозі і очі мої і коліна, й волосся .
в тривозі.

Перегризена кістка, зневоднене око птаха
Що скрекочучи опускається на коліна
Я? під дощ. Не боюся грози. І пірнаю
Я – під дощ. Надто висохла моя глина.

автор: міль

затуляю руками і пальцями очі – я псина

Меню