Марина Католик – І влада наша втрачає

  1. Поезія
  2. Живі Вірші
  3. Марина Католик – І влада наша втрачає

Люди блукають по світу,
Люди шукають проблеми,
Люди підкорені місту,
Людям нічого не треба.

Слід уже схаменутись,
Вдарить по колії часу.
Може вже час схаменутись?
Бо ми перетворені в масу.

Ми себе убиваємо,
Душимо землю газами.
І всі це добре знаємо,
І далі існуємо масами.

Діти в притулках плачуть…
Ми плачемо від безпліддя.
Де логіка? Скажеш ,,Бачу,,?
Так скоро ми станем відріддям…

І влада наша втрачає
Країну малими шматками.
І що в ній народ вбачає?
Як ті горнуть гроші руками?

Ми всі сьогодні тікаємо
Від звичайних проблем буденності.
І, зазвичай, не маємо
В завтрішнім дні впевненності…

Світ котиться в невідомість
І з кожним роком все гірше.
Люди втрачають свідомість,
Проблеми стають все більші.

Взірвалася атомна станція,
Підірвані люди в трамваї.
Повсюди лише руйнація,
Дим і вогонь безкраї…

Скільки можна ліси
Нахабно і підло рубати?
Вони скоро зникнуть з землі,
Вже досить природу топтати!!!

І ось в оболонці землі
Вже безліч дірок ми створили.
Блукаємо наче в імлі,
Ламаючи собі крила…

Ми ті, хто втрачає час,
Ми ті, що вбивають планету.
І все ж злежить від нас,
А не від того, як пада монета.

Давайте зупинемось, люди!
І змінемо сьогодення.
Напишемо нові етюди,
До нас з вами прийде натхнення!

автор: Марина Католик

Люди блукають по світу

Меню