Мар’яна Дзятко – У пам’ять про загиблих…

В кутку почувся тихий стогін,
Як звук тужливий скрипаля
І сльози котяться по скронях,
То мати сина вигляда.
Пішов і більше не вернеться,
Схилив голівоньку навік,
Лиш вітром в полі одзоветься,
Торкнеться маминих повік.
Прошепче тихо: «Ненько люба!
Не плач рідненька,повернусь.
Дощем впаду на землю рідну,
Зорею в небі запалюсь»
Старенька нишком ще поплаче,
Зведе до неба погляд свій
Зорю у небі ту побачить
І защемить у серці біль.
За що синів так катували?
За що з життя вони пішли?
Вони ж бо нас оберігали!
З колін державу підняли!
За вас ми молимось рідненькі,
Герої наші назавжди!
Храни вас Боже там на небі
Ви в душах наших навіки!

автор: Мар’яна Дзятко

У пам’ять про загиблих...