На твоїх скронях давно сивина
А на руках затверділі мозо́лі
Такий старий,та ось дивина
До пізньої ночі працюєш на полі
Ніби буянить в душі тридцять літ
А всі роки лиш число на папері
Переступаю твій,діду,поріг
Закриваєш за мною двері
В твоїх очах видно все життя
У них,мов у книжці,- історія
Та підводить серцебиття
І у грудях часто поколює
Уже вкотре швидка допомога
Серед ночі у тво́їй хаті
Ми з тобою і це поборимо
Тільки,діду,не смій помирати
Ось я знов на твоєму порозі
Зачиняю двері сама
Він закрити уже не взмозі
Дідуся вже в живих нема.
автор: Марія Мочернюк
