Охолоджена кава спокійно темніє у склянці.
Я про тебе читала в журналах із фото у глянці.
Я дивилась з тобою на справжню любов Кришнамурті,
І світліла творцеві реальність із мріями в гурті.
Непідробна прозорість блакитну захоплює воду,
Ти – константа гармоній, що стишує пристрасті оду.
Швидкоплинність, мінливість, захмарені відгуки вітру
Заливає безмежність очей у прекрасній палітрі.
Каро-щирі світи, каро-теплі глибинні портали,
Цілий космос у них: медитації, сни, карнавали.
Я торкаюсь води – і захоплююсь вічністю кола,
Я стаю невимовно вразлива і пристрасно-гола.
Там, у погляді, щирість торкає своїм апогеєм.
Наші сни, наші душі не плутають правду з брехнею.
Я торкаюсь обіймів – вина, що іскриться в кришталі.
Наша дружба напоєна небом, що творить деталі.
Ти між снів і подій непомітно завалюєш грані.
Ти зі світу знімаєш зачухані звичок екрани.
Ти реальний, це ти. І найкраща ознака в цій миті –
Я нікуди не йду. Я живу, а не мрію прожити.
31.05.13
автор: Марiчка Черничко