Марiчка Черничко – Дружба, напоєна небом…

  1. Поезія
  2. Живі Вірші
  3. Марiчка Черничко – Дружба, напоєна небом…

Охолоджена кава спокійно темніє у склянці.
Я про тебе читала в журналах із фото у глянці.
Я дивилась з тобою на справжню любов Кришнамурті,
І світліла творцеві реальність із мріями в гурті.

Непідробна прозорість блакитну захоплює воду,
Ти – константа гармоній, що стишує пристрасті оду.
Швидкоплинність, мінливість, захмарені відгуки вітру
Заливає безмежність очей у прекрасній палітрі.

Каро-щирі світи, каро-теплі глибинні портали,
Цілий космос у них: медитації, сни, карнавали.
Я торкаюсь води – і захоплююсь вічністю кола,
Я стаю невимовно вразлива і пристрасно-гола.

Там, у погляді, щирість торкає своїм апогеєм.
Наші сни, наші душі не плутають правду з брехнею.
Я торкаюсь обіймів – вина, що іскриться в кришталі.
Наша дружба напоєна небом, що творить деталі.

Ти між снів і подій непомітно завалюєш грані.
Ти зі світу знімаєш зачухані звичок екрани.
Ти реальний, це ти. І найкраща ознака в цій миті –
Я нікуди не йду. Я живу, а не мрію прожити.

31.05.13

автор: Марiчка Черничко

Дружба, напоєна небом...

Меню