Людмила Васильєва – Закричали в небі журавлі

Закричали в небі журавлі,
Восени покинувши свій дім..
І цей голос рідної землі
Обізвався в серці не однім…
Він долинув дальніх берегів,
І старий прокинувся дідусь
Встав вночі, по хаті походив,
І своє село згадав чомусь…
Те село в далекій стороні,
Де уперше він на землю став..
Ой, які ж чудові там пісні,
І дідусик тихо заспівав..
Він співав, і голос молодів,
І назад верталися роки,
Пісня та була про рідний дім,
Про ліси,Карпати, і ставки..
Доспівав та чарівний мотив
Старе серце довго хвилював,
Наче дід пробачення просив,
У землі,де він парубкував,
Шкодував, що кинув рідний край,
Що не вів за волю боротьби,
Що шукав за морем інший рай,
У роки пригнічення, ганьби…
Дід сидить і в чорну ніч глядить,
Пильно продивляється до дна…
А онук Ніколас тихо спить,
не Микола.. То чия вина?
Закурличуть в небі журавлі,
Ще не раз у вирій відлетять,
Хтось на боці іншому землі
Через них вночі не може спать..

автор: Людмила Васильєва

Закричали в небі журавлі