Ще не встигла земля відігрітись,
І мороз ще щипає за ніс,
Та південний полуденний вітер
Запах квітів весняних приніс.
І від криги звільнилося серце,
Наче пташка із клітки-тюрми…
Льодохід… Із буруль дрібно ллється,
То є сльози прозорі зими.
На прогалинах чудо-травичка
У перлинах від талих снігів.
Сіре небо вмива своє личко,
Щоби вийти з тісних берегів.
Скоро-скоро наповниться співом
Сіре місто, і річка, і ліс,
Хай ще лютий…Але знахабніло
Вітер пахощі квітів приніс.
автор: Людмила Лєгостаєва (Васильєва)
