Не відвертай очей,
Вже сором лишатись холодним,
Нам сила змінити багато речей,
Без ризику звабитись жодним
Гріхом, що сумління бентежить.
Чутливим до бруду форелям
І Всесвіту цнота належить,
Аби не довірились трелям
Омани… І бути насправді глибоким,
Як чорні бездонні печери Арабіки,
Завжди важливіше, ніж мілкосолодким
Тупим манекеном чи пазлом мозаїки
Спільноти, що живиться тліном
І поспіхом в пекло крокує.
Чи станеш свідомим ти названим сином,
Що світ від кінця порятує?
Не відвертай очей…
автор: Любов Масловська
