Лишились спогади

Лишились спогади, ніщо крім них
невблаганні та скажені.
Напали, як те військо люте,
та кричать, мов навіжені.

Чого добитись хочуть – я не знаю
та сил нема вже їх терпіть.
На волю хочу, жити хочу!
О, люди, що робить скажіть?!

Правда, на те й правда, що гірка на смак
не кожному під силу все те пережить.
Змиритись мусим, хоча нам дуже важко
для чого сум плекать й тужить. 

Кому ми долею посланні
з тим будем попри всі поразки:
завоюєм, відвоюєм –
“Усі готовте каски”.

Легко? Ні, не буде легко.
Страх лиш вірність збереже
та ми й йому розправу знайдем.
Хай лиш попробує – “помре”.

Ми до Бога в молитвах звернемось
Він завжди покаже вірний шлях.
Не кине на дорозі, як кидають,
бо він живе у нас в серцях.

Так хай буде так, як має бути
все свої місця знайде.
А ти вір, надійся щиро,
лише кохання нас спасе.

автор: Марія Кухарець 

M.V.