Вона для тебе – інша планета:
Нерозгадана і примхлива.
Не складаються вІршів куплети,
Чи підкориш ти норовливу?
Поглядом ловиш щиру усмІшку –
Здавалося б, вже твоя до останку.
Але знов утікає тихо, мов кішка,
Тобі ж не спиться, як завжди, до ранку.
Хотів приборкати, як наступну вершину,
Ця ж тобі не піддалАся.
Жінку треба кохати невпинно:
Вона не трофей твій і далеко не власність.
автор: Ліля Колісник
