Перегорни сторінку, видихни минуле.
Ти стільки болю пропустила через себе,
Запам’ятала, зовсім не забула
Удар падінь і радість злетів.
Отямся, не усе ж бо втрачено!
Тобі ще жити, зустрічаючи світанки.
Десь там згори було призначено –
Чекати долю, холонучи на ґанку…
Скоро прийде засніжена пора.
Ти руки грітимеш об теплий нàпій,
І лиш тоді розмерзнеться кора,
Коли знайдеш оригінал посеред копій.
автор: Ліля Колісник