Коли хворієш, радості життя здаються сірими…

Коли хворієш, радості життя здаються сірими…
Коли хворієш – осінь заглядає у вірші…
Хоч завтра зацвіте уже хмарками білими…
Осіннє небо у душі, в твоїй душі…

Коли хворієш, думаєш про час,
Про все .. що мав зробити.. не зробив…
Веселе і серйозне водночас…
Та і про те, як ти хдоровий ще ходив…

Коли хворієш,важко на душі
Та знай не сам і не самотня ти,
Знай хочаб те, що я присвячую тобі свої вірші…
І близьким дорога, як не крути…

Коли хворієш думай про весну..
Про очі… справжні… дуже дорогі,
Думай про час, коли вже не до сну
Коли ти, не шукаєш берегів…

І коли дуже важко, боляче стає…
Ти пам”ятай, ти – силою душі…
Ти той, у кого завтра щастя настає..
Ти Той! Ти – Та! Ти – всі мої вірші..!

Коли хворієш… радості життя, лиш відкладаються…
КОли хворієш – вільний час, подумай ти…
Любов і ненависть в цей час найкраще проявляються..
І піклування.. Та краще не хворій, хворобу відпусти!