Коли на зміну дню, приходить ніч,
І ліхтарі нічні спалахують щосили,
Тоді я залишаюся з тобою віч-на-віч,
І з теплим подихом, що віють твої крила!
Окутавшись у теплу пізню осінь,
Босоніж шкандибаю по нічних алеях,
Там тиша, там бруківка що сплелася в коси,
Там статуї воскові, що стоять в музеях!
Там сирістю пропахлі мокрі стіни,
Окутують мою простиглу душу,
На них малюнки з фресок, наші тіні,
Вони історія, я зберегти їх мушу!
Я знаю, завтра знову прийде ранок,
І спів мене розбудить ніжний Твій!
А серце радістю окутає серпанок,
І поведе Нас у країну вічних мрій!