Ти мене розірвав на друзки, на шматки.
Зав’язав у вузли, розкидав у кутки…
І забув, і забив
Сто цвяхів, сто причин…
Ти убив. Ти здурів. Ти один. Дай, спочину.
У дірках, у шматках, у друзках, у болоті.
Відплюю смак твоїх поцілунків у роті.
Заберу свої речі з твоєї квартири.
І спочатку почну! Три, чотири!…
автор: Келя Ликеренко ©
