Катя Гуйван – Розчинятися в грішному місті

Розчинятися в грішному місті
і бродити по вулицях киснем,
і дешевими недопарфумами,
чадним димом цигарок підкурених.

І Тебе обіймати опісля,
як замовкнуть останні генделики
а в них клерки і їхні портфелики
попакуються в свої машинки,
що не кинули ані копійки
на ковточок чого-будь для бармена
врахувавши, що це буде правильно…

А пізніше хтось вступиться парами,
поховавшись в хатах, як за хмарами
і почне роздягати з порога
у бажанні залізти між ноги
тій «новій» , що хотіла розважитись…

Я залишусь собі над квартирами
зі своїми далекими крилами,
що, напевне, зависли над містом
від тогО, що і їм ,може, тісно
наодинці з людьми зачерствілими…

Я собі знов накручу до бісиків,
як з Тобою під спільною стріхою
приготую нам «Галку «еспрессо»»….
Ти подумаєш: «Знов поетеса
щось собі чудернацьке намріяла…»

А до того, як «кава нам збудеться»
хтось назвжди для когось простудиться
і надумає разом лічитися
аби в просторі не розгубитися…

Аби в цьому далекому місці
я могла відчувати так близько
і тримати за руку по вулицях,
що до серця крізь відстань притулиться
і повірить відсотків на 200…

А сьогодні лишається думати,
як не зникнути в грішному місті…

© автор: своя Я (Катя Гуйван) в сепні 2013р.

Розчинятися в грішному місті