Незакохана жінка почувається не захищено,
В неї легко влучає кожен нескромний звук.
Виникає природне бажання здаватись вищою
Чи, принаймні, навчитись не опускати рук.
Незакохана жінка завжди тікає поспіхом,
Усміхається щиро, дихає ледь не в такт.
Хай тебе не лякають обійми крилатим розмахом,
Незакохана жінка вміє це тільки так,
Ніби хоче ось-ось злетіти, чи стати вишнею,
Ніби простору так багато, що аж-аж-аж!…
Незакохана жінка робиться зовсім ніжною,
Коли просить когось понести її багаж.
Вона, певно, могла би стати чиєюсь втратою.
Скільки зайвого їй написано на роду!
У такі вечори, як цей, коли пахне м’ятою,
Незакохана жінка яблука їсть в саду.
автор: Катруся Танчак
