За тридцять хвилин до опівночі
в’яжуться м’язи в клубок,
зненацька і гордість, і лінощі
труть все, що знав на зубок:
науку, кліше, упередження –
тільки наперсток бажань
лишають – верши без обмеження.
Встигнеш! Давай!.. Хоча б встань…

За тридцять хвилин до опівночі
встань же! – мозолиш себе. –
Заводься: омріяні світочі
ще невелике цабе;
ще можеш із ними зрівнятися!
Працюй і не смій зупинятися!

За тридцять хвилин до опівночі…
Губи спітнілі тремтять,
м’язи надривно кричать,
прикро й даремно достоту.

За тридцять хвилин до опівночі
часу нема ні на йоту.

автор: John Hemphshire

За тридцять хвилин до опівночі

Меню