Із циклу “Сірники” (завершальний вірш)

Іноді сірників всередині назбирується страшенно багато:
Кожна важлива людина намагалась відродити ними душу,
Черкала об стінки серця. Йшла. Тобі залишалися втрати,
І внутрішньо перетворювався на побиту, стару грушу…

Хронос, відверто кажучи, знає своє діло. Постійно працює.
Буденність намертво коліщатами застрягає між ребЕр…
Дожити до вчора. Впиватись спогадами, хоч це і руйнує,
Педантично збирати їх від «А» і до «Я»… Колекціонер.

…Дотлівати. Часами загорятись від випадкових людей,
Які минають швидше, ніж встигають увігнати скалки…
Всередині тебе без вихідних працює терпіння музей,
А ти просто чекаєш, поки хтось знову запалить недогарки.

13.03.2012 р.Б.
*Хронос – час.

автор: Марта Приріз