Ця ніч заполонила місто
У темряві виблискує прожектор.
А я безцільно і без змісту,
З думками притаманним егоїсту,
Блукаю у пітьмі проспектом.
Сира бруківка під ногами,
Краплинки зливи на пальті.
В навушниках пісні із драми ,
Навіяні холодними вітрами,
Що осідають глибоко в мені…
В очікуванні незворотніх кульмінацій,
З тобою нашого сюжету.
Бо годі вже імпровізацій,
Із присмаком галюцинацій ,
Написаного похапцем сонету…
Раптово переповнило бажання,
Залити ностальгію у вині.
Відкинути безглузді сподівання,
І всі приречені вагання.
Без тебе крокувати по житті…
автор: Іван Вовчок
