Під ліхтарем
нічного міста,
Вдихаю дим,
гарячий і їдкий
Твій силует
зявлявся ніжно,
А голос шепотів
– ” ти мій… “
– Цього не буде!
Мовив я,
Й “заїхав” кулаком
собі у груди,
Кричу в думках
твоє ім’я,
бо рот тримають
мої руки..
Закрий ті очі –
бо мене нама,
Розкрий те серце –
там мене й не було,
Не вимовляй моє ім’я,
Кохання наше
вже минуло…
автор: Іван Вовчок
