Ірина Саковець – Обра́зи й о́брази загублених людей…

Обра́зи й о́брази загублених людей,
немов тату, врізаються у тіло.
Летіло літечко невтілених ідей –
об лід прощань свої зламало крила.
Ще мить щемітимуть порізи на душі,
а там весна – затягнуться цвітінням.
Ногами босими топтати спориші,
і біль, і сну багаторічний іній…
Палітри літер із утрачених листів
складуться знов у райдужні сонети.
Як тільки сумніви поступляться меті,
тепло і сонце виведуть із нетрів.

автор: Ірина Саковець

Обра́зи й о́брази загублених людей...