Курити, пити каву і мовчати
Замкнути двері і розбити телефон
І слухати, як капає вода із крана
І вірити, що прийде сон.
А він не йде – лиш мучить мою душу,
І місяць тішиться із мох сліз..
Я ще засну – я мушу,мушу,мушу!!
Інакше все.Інакше тільки ніж.
Якби не думати, то може ще б нічого,
Якби думки – з розетки – і нема!
А так вони сидять тісненьким колом
І душать – виходу нема…
Ще дві години – і вже зійде сонце,
Хоч би до того часу розум не зійшов…
Ще зовсім трошки – і вже буде завтра,
А сну нема – до кого ж він пішов?!
Ще трошки кави.Ще дві сигаретки
Якби ж згадати щось таке дурне!
Але думки вертаються, прокляті:
І знову ти. І знову те саме…
автор: Ірина Романич
