Вуста мовчать…
Та серцем, Господи, звертаюся до Тебе.
Хіба я можу передати на словах?
Вуста мовчать…
У час, коли світлини київського неба
Назавжди гасли з жагою до життя в очах.
Вуста мовчать…
Ридають Янголи і молиться країна.
В глибокій шані з стрічкою схилився стяг.
Вуста мовчать…
В останню путь ми проводжаєм Твого сина.
Прийми Ти, Господи. Надай йому свій дах.
Вуста мовчать…
І чорний ворон на могилі не закрякче,
А воркуватимуть тут двійко голубів.
Вуста мовчать…
В небі птахи любові, злагоди, віддачі
І миру на Землі. Він так цього хотів…
автор: Ірина Лахоцька
