Я і ти – два світи,
паралельні площини,
близнюки висоти –
дві самотні вершини.
Я і ти – два мости
над водою Євфрату,
перший – щоб перейти,
а от інший – тікати.
Ти один, я одна,
та не поруч на карті,
як морська глибина
і розпечений кратер.
Ми – то два полюси́:
вічно сонячний Південь,
ти натхнення просив
у музичного Відня;
я – північне, бліде,
тону в мріях ефірних.
Мене Муза веде
в поетичні Афіни.
Протилежні світи,
паралельні площини.
Може, я, може, ти –
то насправді єдине?
автор: Іра Саковець