Ти знову п’єш вино з моїх долонь,
червоне і терпке, зі смаком ночі.
Не помічаю холод підвіконь…
Коли ти поруч, у мені – вогонь,
вулканів спалахи, коли ти поруч.
Хай сонце гасне, падають зірки,
земля нехай зривається з орбіти!
Тендітно-ніжні доторки руки
до схованих волоссям пелюстків…
Одна лиш мить, – а варта всього світу.
автор: Іра Саковець