Іра Саковець – Мені був білий сон

Мені був білий сон:
трава вростала в тіло,
а небо синю шаль на плечі крадькома,
і крилами ворон
на тілі мерехтіло
привиддя сірих днів – нахмурена зима.

Крізь мене йшов туман
і проростали квіти,
вкривали голий стан холодні пелюстки,
а дощ, немов шаман,
у змові з тихим вітром
справляв магічний культ на відстані руки.

Я чула шепіт хвиль,
я розуміла воду,
із пальців сотням рік давала свій почин.
А темрява могил
і багровіння сходу
плели мені вуаль із ніжної парчі…

Сполохана зима
вдягла імлистий саван,
розвіявся туман, зійшла трава зі скронь –
і я… мене нема,
я марево над ставом,
я перший у зими холодно-білий сон.

автор: Іра Саковець

Мені був білий сон