Дорога додому – це явище надособливе,
коли у навушниках грає Pink Floyd чи Nirvana,
і ти відчуваєш всім тілом, що справді щаслива:
ще кілька хвилин – і тебе зустрічатиме мама.
Забуті пейзажі відкрила тривала завіса.
Знайомі обличчя… Здається, минули століття.
Ведуть кілометри під музику сонного лісу –
ти їдеш туди, де пропахло чорницею літо.
Де тиха вода віддзеркалює синяву неба,
і вперше несміло тобі подарована квітка,
і, наче закохані, з вітром шепочуться верби,
де срібні тумани і де ти буваєш так рідко…
І скільки доріг прокладе у житті твоїм доля,
коротких і довгих, приємних і ні, – невідомо.
Їх пам’ять зітре, як актор – давно зіграні ролі,
але не забудь ту єдину дорогу додому!
автор: Іра Саковець
