..збираю себе по дому
наче невимитий посуд
і розучую нову аксіому,
бо вже нічого не вартий твій осуд
Моя маленька придушена гордість
нарешті вперто полізла у люди,
а ти свою недороблену совість
вези туди, де мене вже не буде..
..і проклинай з неймовірним завзяттям
вже по-чужому холодні зіниці,
вона ж моїм розірваним платтям
хай витирає порожні полиці
Тебе не буде.. і я не жартую..
мені нестерпно знаходитись поряд
..вперше в житті я так сильно жалкую
про кожен день, кожне слово і погляд
А на губах досі присмак отрути
і твоє гірко-одвічне «прийдеться»
..як же так? ….стільки раз роздягнути
і не помітити, що серце ..не б’ється?
2013, серпень 24
автор: © inside_of_black
