чорне посічене жіноче волосся, яке пропахло хлібом і звичками
назавжди залишиться в потязі, що прямує в напрямку Львів-Одеса
разом з моїми старими джинсами і нашими непотрыбними ничками
де ми ховали потерті листи і від руки написані п`єси
в купе нас, здається, шестеро зморених
які глушили страх і біль медичним спиртом з мінералкою
ми з тобою забилися на верхній полиці в куток, як хворі чи прокляті
дивилися один на одного і не відповідали незнайомцям, як нас привчили змалку
пили разом зі всіма, але зовсім за інші речі
вибивали один одному іржавими голками на шкірі знак анархії
ми ковтали чужі промови і малювали на вікні план втечі
ти мучила мене своїми страхами і ледь помітними іншим знаками
в північ ми переспали тричі під завивання п`яних і зморених
ти стогнала незграбно й тихо постійно цього соромлячись
ти вигиналась в моїх руках, моя, але досі не скорена
коли ти починала задихатися ми шепотіли щось, наче молячись
ти вийшла за три зупинки до кінцевої разом з двома з нашого купе
залишила мені іржаву голку і купку свого посіченого волосся
випила увесь медичний спирт і поставила засоси на шиї інших, проте
ми зустрінемося за два дні на площі будь-якого з великих міст. стоятимемо на безпечній відстані, поглядаючи скоса.
автор: Інна Стократна
E