я пам`ятаю зморшки на простирадлах
твій змучений голос, що часом скидався на крики чайок
збірки криво написаних віршів що були для тебе розрадою
кожну з забутих клятв і потерті щоденні “звичайно”
я пам`ятаю всі наші спільні клінічні смерті
заховані під пожовклими подушками квитки до Праги
твої дивні, лякаючі сповіді і секундні відвертості
про чоловіків що могли бути на моєму місці якби вчасно звернули на тебе увагу
ти досі за звичкою носиш у сумці мої цигарки і краватку
і твоє волосся назкрізь просякнуте моїм одеколоном
ти завела кількох ненависних мені котів, зберігаєш приватність
і закутавшись у діряву ковдру переживаєш північні циклони
ти сновигаєш моєю пам`яттю тихо і безтурботно
щоночі нові коханки знімають мою напругу
від твоїх вечірніх агресій котам у квартирі стає спекотно
ми ділимо ліжка з іншими
проганяємо порізну спільну тугу
автор: інна.раіх ©
