Хороший мій, я знов тобі пишу
В думках своїх чуттєві телеграми.
У них- я зір із неба не прошу:
Скажи мені, що буде далі з нами…
Колись ти перед вибором стояв
Серед доріг, стежок і поворотів.
Колись ти у минуле відступав, –
До мене ж- залишалось десять кроків…
Я все пробачу…та не в тому суть…
Що буде з нами-ми тепер не знаєм…
І тільки зорі в небі не дадуть
Забути час, який здавався раєм.
І він тоді зупиниться на мить:
Відчуєш серцем мої телеграми,
І душу, що за тебе так болить
Можливо прочитаєш між рядками…
Чому, коли приходить каяття
І наче в душу заганяє голку,-
До тебе-прірва, розміром в життя?
До мене ж-залишається пів кроку…
автор: Надя Ковалюк