Найбільше хочеться жити за хвилину до смерті
коли вже скінчився час і сили.
Лише тоді розумієш, що всі нещастя стерті
і що губи життя не допили.
Лише тоді розумієш що жити так просто
немов перейти дорогу
і тоді стає так соромно і млосно
зате що хотів висказати Богу.
Лише тоді згадуєш хто любив й кого любиш.
і здається хвилинка роками
Продав би усе, якби знав, що купиш
ще раз обійми коханими руками…
…як жаль, що розуміння приходять лише в фіналі
А час і смерть то процеси стабільно сталі…
І як шкода що хвилинка не вічна, а лише останній подих…
Як жаль… що хвилинка коротка… Ну от і все.. Видих!
автор: Гуцол Оксана
