Травневі зливи поливають землю,
Стоять дерева в святковому вбранні,
Краса така лікує мої нерви,
За це родючій дякую землі.
Щодня їй дякую за жовте поле,
За хліб, за мед, за квіти у садку,
Мене з землею пов’язала доля,
Тепер я нею кожен день живу.
Коли саджаю жито чи пшеницю,
Я знею, як з живою говорю,
Холодну із джерелця п’ю водицю
І землю рідну більш за все люблю.
автор: Ілля Манченко (03.01.13)