Творча уява — психічний процес, який виявляється у створенні нових образів на основі раніше набутих конкретно-чуттєвих вражень. Т.у. виступає одним із моментів діяльності письменника в єдності з його пам’яттю, мисленням, волею і почуттями. Вона ґрунтується на перетворенні уявлень шляхом їх незвичайного сполучення (асоціацій), гіперболізації, загострення, узагальнення, уподібнення тощо. Т.у. — процес завжди активний, навіть якщо він починається з пасивного відтворення баченого, колись пережитого чи з підсвідомого інтуїтивного осяяння. Т.у., яка вольовим зусиллям письменника не об’єктивується в художній образ, закріплений у тексті твору, залишається мрією, внутрішнім баченням митця. Вимріяні, створені в уяві образи використовуються в творчій діяльності письменника. Залежно від співвідношення уяви і мислення письменника складається своєрідність його образного художнього світу, індивідуального стилю, що, зрештою, позначається на жанровій структурі творів митця. Ось чому І.Франко у праці “Із секретів поетичної творчості” окремий розділ відвів характеристиці уяви, її ролі в творчому процесі письменника. Синонімом Т.у. є фантазія, хоча деякі вчені бачать відмінність між ними. Під фантазією в такому разі розуміють психічний процес, результатом якого є образ, цілковито відірваний від об’єктивної дійсності. На такому різновиді Т.у., як фантазія, ґрунтується фантастика у художній літературі.