Мотив (фр. motif, від лат. moveo — рухаю) — у літературознавстві — тема ліричного твору або неподільна смислова одиниця, з якої складається фабула (сюжет): мотив відданості вітчизні, жертовності, зради коханого тощо. М. рухають вчинками персожанів, збуджують їх переживання і роздуми, особливо тонко динамізують внутрішній світ ліричного суб’єкта. Тому в аналізі лірики терміни “тема” і “мотив” часто перехрещуються. Тоді з’являються відтінки М. (лейтмотив — провідний мотив, надмотив). Так, Л.Новиченко, аналізуючи вірш М.Рильського “Туга за молодістю”, пише: “Тема вірша — з тем, як мовиться, вічних: трагічне усвідомлення безповоротної минущості всього найдорожчого і найяскравішого, що було дароване людині її молодістю […]. Починається вірш ніби невідповідно до його провідного мотиву, що вимагає піднесеного ліричного ладу […] “Жаль” ‘— головний “надмотив”, що об’єднує весь вірш…” Роль і художньо-виражальні функції М. виявляються у фабулі і сюжеті конкретного твору, в структурі ліричного вірша, циклу, в контексті творчості письменника, в групі типологічно споріднених творів різних письменників.