За що я не лю́блю осінь?
За сіру буденність днів,
За швидкоплинність відносин,
За купу несказаних слів.
За дощ і за втрачену віру,
Стандартний сценарій подій,
Бліду і обвітрену шкіру,
За силу-силенну надій.
За вітер, що дме у вуха,
А потім душею гуля,
За слабкість власного духу,
За те, що холодна земля.
І де б мені не сховатись,
Осінь знаходить мене,
Прохає мене не здаватись,
Аж поки вона не мине.
автор: Діана Лаврінова
