Часто ніч починається зранку,
А день починається з ночі.
Буває так що до зорі до світанку
Не можу закритиь я очі
Думки в голові літають.
Вони спати не дають.
Всі почуття в мені вбивають
І підлі ідеї подають.
Та я борюся з ним ,ще тримаюсь.
І не даю себе я підкорить.
В минуле більш не повертаюсь.
Там не має що робить.
А хотілось би назад повернутись
І виправить всі помилки свої.
Та не дають мені проснутись
Майбутні сни мої.
І хоч проклята ніч мене вбиває
Та вдень знову прийдуть сни.
Я ще живу,бо знаю.
Що без зими не буде весни.
автор: Пунько Олексій