Ти мене не вини, що вже падає листя,
У прозорі світанки пташки відлетять.
Я чекатиму ще років сто, чи всі триста,
На прощення твоє, щоб спочатку почать.
Щоб відкрити альбом із листочка нового,
Написати на нім побажання тобі
І велике кохання не знатиме втоми:
Буду поряд з тобою удень і вночі.
автор: Богдана Лапченко
