Без слів

Без слів ти розумітимеш, що не настане кінець світу,
бо твоє життя тільки починається з клаптику зорі,
що сяє у повсякденній суєті рухів і незнайомого звуку,
гітарної струни, що навчена блукати у твоїй хорошій душі.

Без слів ти відчуваєш, як це обіймати близьке серцем щастя,
бо твоє життя, потрапило у полон надій,
побудованих сміхом, де не варте й уваги нещастя,
якщо не любиш лежати з простудою, то ніколи не хворій.
У відсутності снів ти знаєш, як це любити зі сльозами на очах,
як це чекати і отримати на кінець дня своє,
і відчувати як б’ється стомлене маленьке серденько по ночах,
як це бути людиною, що отримує й віддає твоє.

Без слів ти зустрічаєш новий день, відпускаєш нову ніч,
засинаєш і дякуєш світу, за те, що дарує тобі.
Прокидайся хутчіш і дивися під ковдру – на піч,
хтось щастя дарує, хтось пише для тебе вірші.